До уваги учасників судового процесу по справі №160/7414/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., перевіривши матеріали заяви Іванової Світлани Петрівни про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Міжрайонної металургійної МСЕК, Комунального закладу “Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи” ДОР” при винесенні висновку від 17.10.1996 р. №3009, яким їй встановлено 3 групу інвалідності від загального захворювання безстроково в адміністративній справі №160/7414/22, - 

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2022 року позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправними дії Міжрайонної металургійної МСЕК Комунального закладу “Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи” ДОР” при винесенні висновку за №3009, яким їй встановлено 3 групу інвалідності від загального захворювання безстроково;

- зобов`язати відповідача визнати її інвалідом з дитинства у віці до 18 років.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2022 р. вказана позовна заява була залишена без руху через невідповідність ст.ст.160, 161 КАС України та надано строк протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 992,40 грн.

На виконання ухвали суду від 27.05.2022 р., позивачем 12.07.2022 р. усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2022 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2022 р. залучено Міжрайонну Металургійну МСЕК до участі у справі №160/7414/22, у якості другого відповідача.

Крім цього, цією ухвалою суду витребувано у Міжрайонної Металургійної МСЕК:

- висновок (рішення) від 25.11.1996 р. №3009 про встановлення Івановій С.П. 3 групи інвалідності від загального захворювання;

- всі документи, які були враховані при оглядах 12.06.2018 р. та 18.12.2019 р. та ті, що були складені за результатами цих оглядів, зокрема, висновки (рішення) МСЕК за вказані дати.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2022 р. залучено Державний заклад "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров’я України до участі у справі №160/7414/22 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2022 р. витребувано у Комунального закладу “Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи” Дніпропетровської обласної ради” додаткові докази у справі №160/7414/22, а саме:

- всі документи, які були враховані Комунальним закладом “Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи” Дніпропетровської обласної ради” при оглядах Іванової С.П. 23.07.2018 р. та 13.01.2020 р. та ті, що були складені Комунальним закладом “Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи” Дніпропетровської обласної ради” за результатами цих оглядів, зокрема, висновки (рішення) МСЕК за вказані дати.

До суду 28.09.2022 р. від Комунального закладу “Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи” Дніпропетровської обласної ради” надійшла заява, в якій вони просять залишити вказаний позов без розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 р. вказаний позов в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Міжрайонної металургійної МСЕК, Комунального закладу “Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи” ДОР” при винесенні висновку від 17.10.1996 р. №3009, яким їй встановлено 3 групу інвалідності від загального захворювання безстроково залишено без руху та встановлено позивачу строк п’ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме: надати до суду заяву про поновлення строку для звернення до суду, вказавши в ній підстави його пропуску з доказами поважності цих причин.

На виконання ухвали суду від 12.10.2022 р., позивачем 18.10.2022 р. надано заяву про поновлення пропущеного строку.

В обґрунтування поданої заяви про поновлення пропущеного строку, позивачка зазначила, що строк звернення до суду був пропущений з поважних причин, а саме у зв’язку із дією карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та різних позицій судових інстанції під час перегляду її заяв.

Дослідивши подану позивачем заяву, суд зважає на таке.

В силу ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до чч.13, 14, 15 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачка оскаржує висновок від 17.10.1996 р. №3009, яким їй встановлено 3 групу інвалідності від загального захворювання.

У постанові від 25.03.2020 р. у справі №9901/588/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що згідно зі ст. 17 Закону України від 23.02.2006 р. №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, ЄСПЛ, у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 р. у справі “Мушта проти України”, нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть стосуватися реалізації цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 03.04.2008 р. у справі “Пономарьов проти України” ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Таким чином, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 р. у справі №800/474/17 (провадження №11-337заі18).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі “Олександр Шевченко проти України” зазначено: (…) заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі “розумного строку”.

Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Така правова позиція була висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2019 р. у справі №9901/658/18.

На підтвердження поважності пропуску строку для звернення до суду, позивач лише зазначив дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та різних позицій судових інстанції під час перегляду її заяв.

Проте, про порушення своїх прав позивачка дізналась чи повинна була дізнатись ще у 1996 р., коли винесено оскаржуваний висновок.

Суд звертає увагу, що питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відтак, позивач не обґрунтував неможливість вчасного звернення з цим позовом та не надав до суду доказів на підтвердження цих обставин.

З урахуванням викладеного, зазначені позивачем в обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду, позивач жодним чином не був обмежений у праві на своєчасне отримання правової допомоги та звернення до суду у встановлені строки.

Враховуючи зазначене, позивачем не надано доказів та не наведено обставин, які б підтверджували наявність об`єктивно непереборних, незалежних від волевиявлення особи та пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами причин для своєчасного вчинення процесуальних дій, а саме звернення до суду з позовом.

З огляду на викладене, суд вважає неповажними заявлені причини пропуску строку звернення до суду та залишає позовну заяву без розгляду.

В решті вимог позовної заяви провадження відкрито та відповідна частина позовних вимог буде розглядатись по суті.

Керуючись статтями 171, 240, 243, 248, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Іванової Світлани Петрівни про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Міжрайонної металургійної МСЕК, Комунального закладу “Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи” ДОР” при винесенні висновку від 17.10.1996 р. №3009, яким їй встановлено 3 групу інвалідності від загального захворювання безстроково в адміністративній справі №160/7414/22- відмовити.

Позов Іванової Світлани Петрівни до Комунального закладу “Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи” Дніпропетровської обласної ради”, Міжрайонної Металургійної МСЕК, третя особа: Державний заклад "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров’я України про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Міжрайонної металургійної МСЕК, Комунального закладу “Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи” ДОР” при винесенні висновку від 17.10.1996 р. №3009, яким їй встановлено 3 групу інвалідності від загального захворювання безстроково – залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 КАС України та може бути оскаржена до в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 КАС України.

Суддя                                                                                 А.В. Савченко